Страсть - душа слова.
Страх.
Страх часто лежит в основе любой победы, потому что их больше, чем способно выдумать одно поколение.
Страх непонимания еще более отталкивает от тебя кого-то и тебя же от себя.
Страх стать "белой вороной" изменяет судьбу человеческой истории и историю человеческой судьбы.
Страхи, называемые фобиями, лечатся психологией. А, может, и не лечатся.
Страх переходит границу любви, когда заканчивается доверие, но остаются чувства.
Страх переполняет сердце, когда переживаем за близких.
Страх как стена.
Страх как подземное течение к океану открытий.
Страх как отражение детских кошмаров.
Страх, что все может закончиться, заставляет идти дальше и бороться. За жизнь, за любовь, за признание. За то, что называется самоактуализацией.
Страх - это тот единственный путь, который выбираем сами.
©
ІМПЕРІЯ СТРАХУ
Ми — жертви сакральні, та в кожного — власний вівтар.
Мамона чи Бог — ми щодня вибираємо з вами.
А час невблаганний — душі споконвічний вівчар,
В Імперію Страху відкриє нам ковану браму.
В Імперії Страху навіки розіп’ятий Страх.
Криві дзеркала виливають на віск твою сутність.
Тебе не сховає твоя оболонка пуста
Від мудрих очей, безроздільно усюди присутніх.
Тобі не сховатись від істини свого буття,
Від правди речей, на які закривав свої очі.
І марні благання і злякане серцебиття —
До тебе з’явилися Зорі Правічної Ночі.
В Імперії Страху — дуель, на хрестах і мечах.
І судді величні судитимуть мовчки строго:
Між чорними скелями стогне убога душа,
В порожніх зіницях шукаючи ствердження Бога.
Та відповідь всім — тільки тиша безжально німа.
І вітер холодний тремтить, обіймаючи плаху.
За вироком долі — дороги назад вже нема:
У кожного з нас — особиста Імперія Страху.
Наталка Позняк
Страх часто лежит в основе любой победы, потому что их больше, чем способно выдумать одно поколение.
Страх непонимания еще более отталкивает от тебя кого-то и тебя же от себя.
Страх стать "белой вороной" изменяет судьбу человеческой истории и историю человеческой судьбы.
Страхи, называемые фобиями, лечатся психологией. А, может, и не лечатся.
Страх переходит границу любви, когда заканчивается доверие, но остаются чувства.
Страх переполняет сердце, когда переживаем за близких.
Страх как стена.
Страх как подземное течение к океану открытий.
Страх как отражение детских кошмаров.
Страх, что все может закончиться, заставляет идти дальше и бороться. За жизнь, за любовь, за признание. За то, что называется самоактуализацией.
Страх - это тот единственный путь, который выбираем сами.
©
ІМПЕРІЯ СТРАХУ
Ми — жертви сакральні, та в кожного — власний вівтар.
Мамона чи Бог — ми щодня вибираємо з вами.
А час невблаганний — душі споконвічний вівчар,
В Імперію Страху відкриє нам ковану браму.
В Імперії Страху навіки розіп’ятий Страх.
Криві дзеркала виливають на віск твою сутність.
Тебе не сховає твоя оболонка пуста
Від мудрих очей, безроздільно усюди присутніх.
Тобі не сховатись від істини свого буття,
Від правди речей, на які закривав свої очі.
І марні благання і злякане серцебиття —
До тебе з’явилися Зорі Правічної Ночі.
В Імперії Страху — дуель, на хрестах і мечах.
І судді величні судитимуть мовчки строго:
Між чорними скелями стогне убога душа,
В порожніх зіницях шукаючи ствердження Бога.
Та відповідь всім — тільки тиша безжально німа.
І вітер холодний тремтить, обіймаючи плаху.
За вироком долі — дороги назад вже нема:
У кожного з нас — особиста Імперія Страху.
Наталка Позняк
@настроение:
нежное 