Помогите придумать название... с помощью - в коменты... плиззз %)

пятница, 29 июня 2007

15:42

Помогите придумать название... с помощью - в коменты... плиззз %)

Ex-Arwen

Страсть - душа слова.

***

Це нам обом не вмістити у рамки буденності.

Ми надто довго не поряд, щоб зараз мовчати.

Тож давай – хоча б на сьогодні – позбудемось чемності,

Слова й неспішності, вміння плисти і чекати.

Ми перетнемо шляхи – й позникають всі сумніви.

Дотиком світло відкриємо новому дню.

І давай ми з тобою сьогодні не будем розсудливі:

Зараз для тебе я серце своє відчиню.

Відчаю вже не сховає сумлінності маска.

Дню – не ховатись вже від ароматної ночі.

Тож залишися сьогодні зі мною... будь ласка...

Я розповім тобі, чого насправді я хочу...

Переримують рядки неспокійні відвертості,

А на вустах – хай палають твої поцілунки.

В Часу прохаю (уперше в житті, може!) щедрості,

Бо більш не ховаю бажання свої за лаштунками.

Холодно... Тільки торкнись захололого виразу,

Що зараз сльози розтоплять у моїх очах, -

І із туману питань свою вдповідь винесу,

А обіймеш – і в мені вже не з’явиться страх.

...Майже забуте отруєння – в твоїх обіймах...

...Просто не хочу й не можу тебе полишать...

...Руки твої... обережні... і ніжні... і сильні...

...Тільки вони повертають і спокій, і шал...

Прагну до тебе. Здійсни найпростіше бажання.

Більшого зараз – благаю я! – не обіцяй,

Бо надто часто до суму призводить чекання,

І – до надій: без ідеї, чорнил, папірця...

Мрія про зустріч. Моє потаємне бажання

Справдиться в кожному кроці назустріч у ній.

Просто – найкращий ти. А чи це зветься коханням –

Певно, дізнаюся в морі прийдешніх подій.

І затріпочуть від вітру нечутного штори,

Дихання світу тримаючи в теплій пітьмі.

І на їх темному тлі вже не бачу я зорі:

Все розчинилось у погляду твого імлі.

Дивно... в мій погляд відіб’ється правди відлуння...

Треба ж лишити, окрім рими й ритму, своє!

Та не зважай, що у них все вдається так сумно.

Хочу тебе і до тебе. І це – все, що є.

Схоже, відвертості мало щоденних системностей.

Якщо відбилася іскра – навіщо втрачати?..

Ти вже помітив: не вмістиш це в рамки буденності.

Ми надто довго не бачились, щоб не мовчати...

©