Страсть - душа слова.
Это, наверное, и есть то, что не забывается. Наставшая вчера ностальгия продолжается сегодня просто оттого, что рада за лучших друзей... И - это прекрасно :sunny:



***

Шкільний поріг лишається позаду,

Вчорашній день іде без вороття,

І попрохати важко про пораду,

Бо перед нами – стежка у життя.

Ми вдячні за турботу і за щирість,

Наші шановні й любі вчителі,

За море знань і нескінченну віру,

І – за надії світлі кораблі.

Ми нести будемо у серці память,

А у долонях – нитку теплих літ.

Ми вдячні вам, що сумніви розтали,

І впевнено ідем в великий світ.

Шкільний поріг лишається позаду,

Вчорашній день іде без вороття,

Та мудру завжди ви дасте пораду:

Вже перед нами – стежка у життя...

©



@музыка: Т. Терехова - Выпускной

@настроение: приятное :) очень :)

Комментарии
13.07.2007 в 20:08



А я на него забила :))))
Единственное, что запомнилось так это ДИСКАРЬ и босоногая дорога домой (из-за мозолей:) ) под маленьким противненьким дождиком.

нет во мне романтики ;)

Мари
13.07.2007 в 20:15

Страсть - душа слова.
А босоногая дорога под дождем - не это ли есть романтика?.. ;-)...

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail